г. Киев, ул. Чигорина, 18, 6 этаж схема, E-mail: info@kievvocal.com.ua

СОНЦЕ

Вдивлятися в погляди. Роздивлятися колір очей. Шукати очі, що дадуть відповідь на просте запитання: «Чи розумієте ви мене?» Коли одинцем, коли обіч тебе нікого, окрім музики. Коли віриш у казку, співаючи про неї. Барвисті звуки розливаються довкола, неначе в книжечці казок, в якій слів зовсім не помічаєш, лише малюнки. «Ви розумієте мене?» Вдивлятися у блиск десятків очей. Лише погляд викаже. Її викаже погляд…

Навмання штиркати нотами в надхмар’я, щоб хоч раз торкнутися Сонця. Вона має стати твоїм Сонцем. Це не вигадка, коли тягнешся до тепла, мріючи співати Сонцеві. Заплющити очі та уявити, як блищатимуть її очі, які знають відповідь на твоє набридливе запитання. Навколо лише музика, якщо заплющити очі, то відчуєш, як торкаєшся ще не висохлих фарб, вимазавши подушечки пальців різнобарв’ям мелодії. Там, наче у казці, нема нічого, окрім щастя. І Сонця…

Вдивлятися в погляди, виспівуючи пісню по контурах її візерунків. Не додаючи сили вголос, вибрати таку пісню, яка не потребує шторму. Пошепки, тим очам, які шукаєш і мрієш знайти. Довкола біло-прозоре чисте вкривальце неба, немов у дитячій розмальовці. І контур твого Сонця…

…Вибачити всіх в надії, що тебе також вибачили. Думати про серпанок, не забуваючи про надвечір’я. Початок пісні та її завершення. Останні акорди якоїсь джазової мелодії, де контрабас торочить щось собі під ніс трохи глухуватим і занизьким голосом. Вибачити всіх і молити, щоб вибачили тобі. Якщо тебе зрозуміють. Якщо захована в пісню казка так схожа на твою реальність…

…Подряпини горла від застуди. Біль у зв’язках ледь помітний, бо ще остаточно не видужав. Не шкодувати себе, й витрачених зусиль. Бо вкотре відчути тепло від сонячного проміння, яке огортає тебе, викликаючи ледь помітну посмішку. Липкі пальці від гуашевих фарб. Мокрі губи. На шиї випнулася ледь помітна кулька лімфовузла. Запитання, що не потребує відповіді лише для однієї в світі, в яку ти віриш, немов у казку, якій співаєш, немов уперше, неначе востаннє.

Нічого нема, окрім Сонця. Як добре, що знаєш, що тобі потрібно в житті! Як добре, що віриш власній вигадці! Липка суміш синьої гуаші й води, щоб фарба не була занадто густою. Підняти долоню вгору, так високо, як тільки можеш. Там, де Сонце, навколо нього, ніжно торкатися, залишаючи сині розводи власного неба…

…Маленький, а Сонце велике. Дивишся знизу вгору й тягнешся до нього. Ти знову маленький, як колись. Але Сонце стало ближчим, всіявши твоє обличчя ластовинням. Її викаже погляд, коли раптом відчує в ньому своє Небо…