г. Киев, ул. Чигорина, 18, 6 этаж схема, E-mail: info@kievvocal.com.ua

ЛИСТОПАД

Зачепився за живе, розідравши важкі сріблясто-сірі хмари до сукровиці дощу. Штиркнув викруткою ноти в черево осені. Вибухнуло й періщить, мов з цебра. Роз’ятрене небо залило все довкруж. Не вщухне дощ, бо таким має бути листопад. Так мало статися: щоб хтось проколов хмари зависокою нотою. Копіювати обертон дощу, розчепивши звук навпіл. Наче окрім зливи нічого більше нема. Контузія негодою, луна від зливи, яку спричинив штиркалом ноти, вчепившись  у хмарне небо, мов за щось живе. Голка з ін’єкцією музики легко увійшла у набряклу вену негоди, проколовши її…

Наче іншої пісні не існує. Наче ти і є той дощ, що струмить зверху в асфальт. Нема іншої пісні для листопаду. Жива пісня, яка щоразу звучить якось по-іншому. Біль має відтінки. Голосом уподібнитися дощеві, розіпнувши небо своїми нагостреними нотами. Нема іншої пісні, коли є відтінки болю…

Марний клопіт – оздоблювати дрібні краплі філіровкою голосу. Обертон, тихий, хіба таке можливо? Захлинатися вологою розщеплених звуків серед похмурих днів. Хіба ж є ще яка-небудь пісня?! Співати як дощ — так, наче нічого в житті більше немає. Коли листопад. Розчепірити спітнілі пальці й напружити їх. «Зірочка» долоні схожа на кленову п’ятірню, що налипла на мокрий асфальт, розтяглася своїми кінцівками по осені.

Не замислюватись, для чого. Не соромитися свого бажання чіплятися за живе, бо прагнеш живого — справжнього, уподібнившись до «зірочки» кленового листя. Таким має бути листопад. Розщепленими зв’язками кидатися обертонами, а потім стихнути й майже зникнути в шелестінні субтону. Ледь торкатися нот. Майже розповідати пошепки про осінь. Таким є дощ?.. Змоклі скроні й потилиця. Втома від листопаду, який розлився з порізаного черева звичними осінніми зливами. Твій дощ не схожий на справжній. Він інший. Не такий, як навколо. Бо він завжди різний. Ти цього хотів?..

Сонце визирнуло з-під кутика важкого вкривальця. Блимнуло й знову сховалося. Обертон дощу з повільним переходом до субтону й мовчанки. Пауза. Саме вона схопила когось за живе. Того, хто не взяв парасолі й ризикує змокнути до рубця…